«Чорний лебідь». How it’s made
Дано: перекласти українською мовою книжку Насіма Талеба «Чорний лебідь»
Що це таке і звідки (на мою голову) взялося
На початку 2000-х років у США вийшла книжка колишнього біржового трейдера і самопроголошеного філософа Насіма Талеба «Чорний лебідь». І несподівано очолила турнірну таблицю: кільканадцять іншомовних перекладів, мільйонні тиражі, грубий аванс автору за наступну книжку — all that jazz.
Чому несподівано? Бо формально це книжка з епістемології і математики ймовірності. Такі складні матерії відлякують — хто любив філософію в університеті? — але Талеб вміє людською мовою розказати, що в теорії імовірності є дуже практичний, повсякденний вимір. Вдала метафора + передбачена автором криза 2008 року + дотепний виклад = бестселер. Строго кажучи, «Чорний лебідь» — це варіації на тему першої книжки Талеба «Обдурені випадковістю. Про роль випадку в бізнесі і в житті», яка теж була дуже успішною. А може причина успіху в тому, що smart is the new sexy. Якщо сформулювати тему книжки однією фразою, то це популярна теорія западла і удачі.
Талеб восени 2016-го приїздив на гастролі в Київ. Найдорожчі квитки коштували 60 000 ₴ (саме так, шістдесят тисяч, я не помилився в нулях). Словом, це автор з вищої нон-фікшен ліги.
Можливо, я був першим читачем цієї книжки в Україні: проковтнув рекламні уривки англійською, потім перший (любительський) російський переклад, потім другий (професійний) російський переклад. Двічі подавав «Лебедя» на перекладацькі гранти (в ті роки видавництва ще не були готові видавати таке «на свої») — безуспішно.
Аж виявилося, що київське видавництво «Наш формат» купило права на Талеба і вже навіть переклало «Чорного лебедя». Проект дійшов до стадії, дотепно показаної у «Кримінальному чтиві». Пам’ятаєте, як Джон Траволта і Семюел Джексон випадково пристрелили чувака на задньому сидінні свого авто, весь салон кров’ю заляпали і за порадою Тарантіно кличуть Харві Кейтеля — той, мовляв, знає, що в таких випадках робити. Герой Кейтеля представляється:
— Вінсент Вульф, рішаю проблеми.
І велить мити машину.
Приблизно так само «Чорний лебідь» прилетів до мене :)
Стиль — душа речей
Є книжки без літературної фізіономії — текст як текст. Не те з Талебом. Його стиль можна назвати університетським стьобом: він щедро розсипає кпини на адресу корифеїв економічної науки, іноді досить злі. Не проти похизуватися ерудицією, дотепністю і чхати хотів на авторитети. В такому перекладі важливі деталі, інтонація. До того ж читатися має легко.
За моєю «текстуальною теорією напоїв» (докладніше іншим разом), «Чорний лебідь» — це шампанське. Отже в тексті потрібні бульбашки, веселящий газ, який у ніс читачеві щипатиме. Сам Талеб у подяках каже:
«Писати цю книжку виявилося несподівано приємною справою — вона йшла якось сама собою — і мені хочеться сподіватися, що й читати її буде приємно».
Noblesse oblige. Кавалерійським наскоком таку книжку не візьмеш, треба думати, а це виснажує. В оригіналі є рок-н-рол, хорошо би і в перекладі був.
Елліни проти греків
— З чого почати? — спитала Аліса.
— Почни спочатку, — відповіла Королева.
А спочатку була присвята. Елегантна і зворушливо красива присвята, яка задає тональність усій книжці.
To Benoît Mandelbrot, a Greek among Romans
Мандельброт — це знаменитий французько-американський математик, автор теорії фракталів. Ніби все зрозуміло, але як це перекласти, щоб передати красу? Тут мене осяяло:
Бенуа Мандельброту, елліну серед римлян
Скажіть «…греку серед римлян», і музика зникне — буржуазна квартира зі стелею в 4 метри перетвориться на панельку зі стелею у 2,50.
Комбайн Валєра
Дивилися мультфільм «Тачки» в блискучому перекладі отця Негребецького, автора геніального перекладу «Альфа»? Згадайте, як «Блискавка» Макквін і Сирник ідуть вночі шугати тракторів і нариваються на злого комбайна Валєру. Після появи Валєри в кадрі в залі стояв гомеричний сміх. Як звали комбайна в англійському оригіналі і чи звали взагалі? Це неважливо. Негребецький знайшов прекрасний хід, який ідеально виконує функцію — викликати сміх. Корній Іванович Чуковський заповідав перекладати не слова словами, а сміх сміхом і сльози сльозами. Іронія в тому, що якось в інтерв’ю Негребецький розповів, що Валєру придумав не він — це, мовляв, несанкціонована імпровізація акторів дубляжу. Менше з тим, «комбайн Валєра» виводить на перекладацький метод. У вченій літературі його називають «освоєнням» (на відміну від «очужування»). Треба взяти іншомовну реалію і замінити на адекватну свою. Наприклад, Талеб глузує з Гарвардської бізнес-школи. Чи можна замінити її на Могилянську? На мою думку, так. Бо йдеться не про конкретну бізнес-школу, а про освіту, яка пнеться бути «елітарною». Це виводить нас на проблему співвідношення «сигнал/шум», але про це теж іншим разом.
Кілька разів я проїхався на комбайні Валєрі по «Чорному лебедю»:
Джовані Дрого — випускник військової академії. Здавалося, перед молодшим офіцером відкриваються широкі перспективи. Але не так сталося, як гадалося: його на чотири роки призначають у віддалену фортецю Бастіані на кордоні з пустелею, стерегти батьківщину від нашестя татар. Йому не позаздриш: до найближчого міста — кілька днів верхи. Довкола — місячний краєвид і жодного світського життя, яке так вабить молодих людей. Джовані заспокоює себе думкою, що це тимчасово, він виконає обов’язок і отримає нове призначення. А коли повернеться в місто — атлетичний красень в елегантному мундирі — усі жінки мріятимуть про нього.
What is Drogo to do in this hole? — написано далі в оригіналі… Перекладаю:
Чим зайнятися в такому крижополі? Дрого придумує, як через чотири місяці перевестися в інше місце…
Крижопіль (не плутати з райцентром у Вінницькій області) — це десь у «внутрішній монголії», фонетично ідеальна назва для богом забутого краю.
Тонкі підколки (багато їх)
Things got a lot worse in 1997. The Swedish academy gave another round of Gaussian-based Nobel Prizes to Myron Scholes and Robert C. Merton…
Як перекласти Gaussian-based Nobel Prizes? Гаусова крива… вона ж гаусіана… вона ж дзвоноподібна крива… вона ж крива нормального розподілу — головний негативний персонаж «Чорного лебедя».
Бачу, бачу!
У 1997-му все стало набагато гірше. Шведська академія «нормально розподілила» ще одну Нобелівську премію. Вона дісталася Майрону Шоулзу й Роберту Мертону-молодшому…
І так 392 сторінки
Перекладаю вночі (в хаті мала дитина, ще те лебеденя), правлю, підключаю таємного радника, перечитую вголос (це найкращий метод побачити і відшліфувати нерівності), пишу коментарі, з’ясовую нюанси, придумую жарти. Вписую в доречне місце словосполучення «непозбувна бентега» і «впихнути невпихуєме». Придумую, як передати бруклінський акцент засобами української мови (п’ятдесят — піїсят). Дедлайн почекає, бо, як казав Лобановський, гра забувається, а результат залишається.
Готово. Ну, як готово… — видавництво заставляє поставити крапку. Віддаю літредакторці Ользі Дубчак. Прошу не ремонтувати неполамане, редактори це люблять.
Стрінуть по одежі
Багато національних видань дублюють американське. Але це шлях найменшого спротиву. Хочеться чогось свого. На російській обкладинці першокласна метафора, але двічі в цей слід ступати теж не хочеться.
Тим часом дизайнер Костя Марценківський придумує суперобкладинку.
«Тщательнéе надо, ребята, тщательнéе» (Жванецький)
Розмічаємо текст на верстку, вибираємо формат, шліфуємо макет. Продовжуємо текстуальні ігри типографічними:
Робимо таблиці, графіки, ілюстрації… Віддаємо макет коректорці Інні Іванюсь. Звіряємо коректуру. Сперечаємося. Перепитуємо редакторку:
— А що, правда гаусіан у словниках чоловічого роду?
— Свята правда, — каже.
Беру гріх на душу і лишаю в жіночому: гаусіана. (Заодно гнів Талеба на адресу банкірів, які, озброївшись гаусіаною, генерують ризики і перетворюють банківські продукти на лайно, переплавляю в дотепне слово «гаусенізатори».)
Убиваю внутрішнього перфекціоніста. Пора віддавати в друкарню, а то #підарсенал не встигнуть. Віддавши, знаходжу одруківку :)
Втомлений, аж хитає. Атмосферу в порожній голові вичерпно описує цитата з Вєнєчки Єрофєєва: «и с тех пор я не приходил в сознание и, видимо, больше не приду».
Аж ні, у черзі на переклад інша книжка — «Плутократи» Христі Фріланд, нової міністерки іноземних справ Канади. Вона у гості до Порошенка збирається, а що може бути кращим подарунком для плутократа, ніж книжка про плутократів?..
Мій телеграм-канал про редактуру, переклад і супутні товари
