«Та ви жартуєте, містере Фейнман». How it’s made. Частина 1

8 min readFeb 7, 2018

Дано: перекласти легендарні спогади фізика Річарда Фейнмана «Та ви жартуєте, містере Фейнман». Вони виходили російською при Радянському Союзі, і я ще в школі з великим задоволенням читав їх у журналі «Наука и жизнь» (у тих публікаціях побожно повикреслювали все, що могло збентежити радянські душі, наприклад, про інтерес автора до красивих дівчат). Минуло багато років, і от ця знаменита книжка виходить українською у видавництві «Наш формат».

Річард Фейнман на дачі, середина 1980-х років

Хто це і чому нам треба про нього знати?

Річард Фейнман (у будителів — Файнмен) — основоположник квантової електродинаміки, учасник проекту розробки атомної бомби, автор знаменитих «Фейнманівських лекцій по фізиці» (традиційні підручники його дратували, довелося написати свій), лауреат Нобелівської премії за 1965 рік. Фейнман створив математичні методи, які лежать в основі квантових обчислень. Одне слово, він заслужено входить в пантеон сучасної науки поруч з Альбертом Ейнштейном і котом Шредингера. Забавна стаття про нього є навіть на Луркморі.

Що це за книжка?

Фейнман любив пограти на барабанах і після репетицій розповідав друзям цікаві історії зі свого життя. Друзі це записали, відредагували — і вийшла книжка в жанрі «геній про себе». Вперше вона вийшла англійською в середині 1980-х і одразу стала бестселером. Фейнман мав прекрасне почуття гумору, уславився розіграшами і, мов Форест Гамп, мимоволі постійно потрапляв у центр подій. Через усе життя він проніс невгамовну дитячу допитливість. Улюбленим заняттям Фейнмана було розгадувати ломиголовки — від секретів природи (він відкрив один фундаментальний закон фізики) до писемності майя і шифрів до сейфів із секретами атомної бомби (о, це окрема пісня і окремий розділ The Safecracker, я назвав його глєбжегловською алюзією «Але шніфер був знаменитий…»).

Література стоїть на двох китах: «що розказано» і «як розказано». Першу частину розповіді про Фейнмана сприймайте як трейлер до книжки, дамо слово самому автору — він оповідач старої марк-твенівської школи. А в другій, пізніше, я розповім як зроблено переклад — там багато цікавих ходів.

Замість того, щоб читати десятки мотиваційних книжок «Як перестати чухати сраку і почати жити», краще один раз прочитати Річарда Фейнмана.
Юзер TibetanFox, з відгуків на сайті goodreads

ФЕЙНМАН І НОБЕЛЬ

«Довгий час я стежив за тим, кому дають Нобелівську премію, але з роками навіть перестав помічати, що настав «нобелівський тиждень». Тому й уявити не міг, що мене піднімуть телефонним дзвінком о четвертій ранку:

— Професоре Фейнман?

— Що таке?! Я ще сплю!

— Вам присуджено Нобелівську премію. Я подумав, вам буде приємно про це дізнатися.

― Так, але я ще сплю! Подзвонили б уранці, — і поклав трубку.

Дружина питає:

— Хто там?

— Кажуть, я отримав Нобелівську премію.

— Та ну тебе, Річард, хто дзвонив? — Моя розумна дружина вже звикла до розіграшів і знає, що не треба вестися, але цього разу я її підловив :)

Потім подзвонили зі шведського консульства. Вони хотіли влаштувати прийняття на мою честь у Лос-Анджелесі. Консул сказав: «Складіть список людей, яких ви хочете запросити, а ми складемо свій. Потім я приїду до вас, ми звіримо списки, щоб не було повторів, і розішлемо запрошення…».

Я склав свій список. У ньому було восьмеро людей: сусід через дорогу, мій друг-художник Зортіан і т. д.

Консул приїхав до мене в інститут зі своїм списком: губернатор штату Каліфорнія, Той, Цей, нафтовий магнат Гетті, якась актриса — всього триста людей. Зайве й казати, що повторів у наших списках не було.

Я почав нервувати. Ідея зустрічатися з усіма цими достойними і знаменитими людьми лякала мене.

Консул помітив, що я хвилююся: «О, не переживайте. Більшість не прийде», — сказав він.

Ну, не знаю: мені ніколи не доводилося організовувати вечірку, запрошувати на неї людей і знати, що вони не прийдуть. Додому я повернувся уже без гумору — все це почало мене гнітити. Я подзвонив консулу і сказав: «Знаєте, я все обдумав і зрозумів, що не витримаю цього прийняття».

Консул дуже зрадів: «Ви абсолютно праві». Думаю, він опинився в такому ж становищі: влаштовувати вечірку для такого нікчеми, як я, — геморой на всю голову. В підсумку виявилося, що всі тільки раді. Ніхто не хотів приходити, включаючи почесного гостя. Та й господарю ця вечірка була до одного місця!

В певному сенсі, Нобелівська премія була скабкою у сраці, але гроші не завадили — я купив дачу на узбережжі. Та, загалом кажучи, було би краще не отримувати її, бо після цього тебе перестають сприймати як звичайну людину».

Фейнман дивиться на тебе як на квантову флуктуацію

ФЕЙНМАН І ГРОШІ (мій улюблений епізод, я б так не зміг :)

«Невдовзі по тому, як помер Фермі, Чиказький університет став підшукувати когось на його місце. Приїхали двоє людей з Чикаго і попросили дозволу навідатися до мене додому — я не знав навіщо. Вони почали переконувати мене їхати в Чикаго: я зможу робити те, я зможу робити се, там багато великих людей, у мене буде нагода займатися масою цікавих речей. Я не цікавився, скільки мені збираються платити, але вони натякали, що скажуть, якщо я спитаю. Нарешті вони спитали, чи хочу я знати розмір зарплати:

— О, ні! — кажу. — Я вже вирішив залишитися в Калтеху. Але моя дружина Мері Лу в сусідній кімнаті, і якщо вона почує, скільки мені збираються платити, то ми посваримося.

Десь через місяць я був на якомусь зібранні. До мене підійшла Леона Маршал і сказала:

— Цікаво, що ти не прийняв запрошення з Чикаго. Ми були дуже розчаровані і не розуміли, як ти міг відхилити таку неймовірну пропозицію.

— Дуже просто, ― відповідаю, ― я не дав їм сказати, в чому вона полягає.

Через тиждень я отримав від неї листа. Відкрив і прочитав перше речення: «Тобі пропонували зарплату … » — колосальна сума, у три-чотири рази більша за ту, що я заробляв. Я був вражений! Далі вона писала: «Я одразу кажу про зарплату, бо може ти передумаєш. Мені повідомили, що вакансія ще вільна, і ми дуже хочемо бачити на цьому місці тебе».

Я відписав їм так: «Прочитавши про розмір зарплати, я вирішив, що просто зобов’язаний відмовитися. Причина в тому, що з такою зарплатою я зможу зробити те, що завжди хотів — завести вродливу коханку, зняти їй апартаменти, дарувати красиві речі… Із зарплатою, яку ви пропонуєте, я точно це зроблю, і знаю, чим це закінчиться».

БЛЕКДЖЕК І ШЛЬОНДРИ РІЧАРДА ФЕЙНМАНА

У блекджек Річард Фейнман не грав, бо фізик у ньому вирахував, що в середньому втрачаєш 1,4 цента на доларі. А дівчат, особливо красивих, любив.

І от відкривається якось неподалік його будинку ресторан зі стриптизом. Топлес-офіціантки і всяке таке. Гарнішим за жіночі груди Фейнман вважав тільки другий закон термодинаміки, тож став завсідником: готувався там до лекцій, малював, грав на барабанах, заодно і обідав.

Малюнок Річарда Фейнмана. Малювання було для нього пристойним приводом роздягати дівчат :)

«У нас були дуже добрі стосунки з ресторатором. Його звали Джаноні. Якось ресторан Джаноні накрила поліція, деяких дівчат-танцюристок заарештували. Хтось вимагав закрити стриптиз, Джаноні пручався. Почався судовий процес, всі місцеві газети про нього писали.

Джаноні обходив клієнтів і просив свідчити на його захист. У всіх була відмазка: «У мене дитячий табір, батьки позабирають дітей, якщо дізнаються, що я ходжу по таких місцях», або «У мене такий-то і такий-то бізнес, я втрачу клієнтів, якщо буде розголос».

Я подумав: я тут один вільна людина. У мене немає відмазок. Мені подобається це місце, я не хочу, щоб його закрили. І кажу Джаноні: «Я дам свідчення, без проблем».

В суді почалися слухання, чи прийнятні стриптиз-танці — чи не порушують вони суспільних норм? Адвокат захисту виставляв мене експертом по суспільних нормах.

— Скільки разів на тиждень ви зазвичай ходили до Джаноні?

— П’ять-шість разів на тиждень.

(Газети написали: «Професор Калтеха шість разів на тиждень ходить на стриптиз».)

Суд ресторан програв, але на апеляції у Верховному суді США улюблений стриптиз Фейнмана від моралізаторів відбили. Відтоді і по гроб жизні Джаноні наливав Фейнману безкоштовно. Професор пив «севен-ап».

“I would rather have questions that can’t be answered than answers that can’t be questioned”
Життєве кредо Фейнмана

ФЕЙНМАН В АСПІРАНТУРІ

Мій науковий керівник Джон Вілер сказав:

— Фейнман, ви молодий хлопець, вам треба виступити на семінарі. Потрібен досвід публічних виступів. А я тим часом розроблю квантову частину і виступлю із семінаром пізніше.

Це мав бути мій перший виступ на спеціальну фізичну тему, і Вілер домовився з Юджином Вігнером вписати його у розклад семінарів.

За день чи два до семінару я побачив у коридорі Вігнера.

— Фейнман, — сказав він, — я думаю, що ваша з Вілером робота дуже цікава, тому я запросив на семінар Расела.

Генрі Норіс Расел, знаменитий, великий астроном прийде на мій виступ!

— Думаю, професор фон Нейман теж зацікавиться, — продовжив Вігнер.

О, боги! Джоні фон Нейман був найвидатнішим математиком епохи!

— Професор Паулі якраз приїжджає зі Швейцарії, я теж його запросив.

Паулі був світовою знаменитістю у фізиці. На цей момент я весь пожовтів. І тут Вігнер робить контрольний постріл у голову:

— Професор Ейнштейн рідко ходить на наші щотижневі семінари, але ваша робота настільки цікава, що я запросив його окремо, і він теж прийде.

Тут я позеленів…

«В Лос-Аламосі був Джон фон Нейман, великий математик. Ми гуляли разом по неділях, лазили по каньйонах. Нам дуже подобалися ці прогулянки. Фон Нейман дав мені цікаву ідею: бути відповідальним за довколишній світ зовсім необов’язково. Тож за порадою фон Неймана я розвинув потужне відчуття соціальної безвідповідальності. І відтоді став дуже щасливою людиною».

І так 400 сторінок! Це тільки чотири епізоди для затравки, а в книжці їх десятки. Особливо приємно, що спогади Фейнмана вийдуть у 2018-му — минає 100 років з дня його народження і 30 років з дня смерті. Я дуже люблю такі збіги — добра нагода віддати шану великим майстрам минулого. До речі, якщо вам сподобається Фейнман, то сподобаються і спогади знаменитого невролога Олівера Сакса «Стрімголов» (і навпаки). Обидві книжки — гімн різноманіттю життя. А Фейнман ще й про те, наскільки важливе для людини «правильне» дитинство.